Українки на Евересті ДРУГОЙ TRAVEL
20-05-2018

Українки на Евересті

Два роки тому відбулося перше українське жіноче сходження на Еверест.

  • Походы
  • 1477 Просмотров

20 і 21 травня 2016 року українки Ірина Галай і Тетяна Яловчак зійшли на вершину Евересту. Ірина Галай увійшла в історію як перша українка, якій це вдалося, а Тетяна Яловчак у 2017-му завершила виконання програми “7 вершин” і стала першою українкою, яка зійшла на 7 найвищих вершин 7 континентів планети.

Перед річницею сходження ми поговорили з кожною з дівчат і ділимося почутим.

Трохи біографії:

Ірина Галай народилася у 1988 році в м. Мукачеве на Закарпатті, закінчила Київський НАУ за фахом інформаційні технології. Живе і працює у Києві, маркетинговий директор компанії “Альянс Ойл Трейдинг”.

Тетяна Яловчак народилася у 1979 році в м. Селідове на Донеччині, за фахом — економіст і менеджер туристичного бізнесу. До 2014 року — власниця туристичної компанії у Донецьку, зараз — мотиваційний спікер і волонтер, живе у Києві.

1.1

Що для вас означають гори?

Ірина Галай: Це те, що я дуже довго шукала — таке хобі, де я можу повністю розкритися, виплеснути всю свою енергію. Це люди, однодумці, туди ходять тільки дуже хороші люди, інші йдуть хіба лиш на один раз. У горах ти стаєш справжнім, бачиш реальну цінність людини, без прив'язки до матеріальних речей.

Татяна Яловчак: Гори — це стихія, де зустрічаються тільки хороші, неймовірні, прекрасні люди з усього світу. Інші туди просто не йдуть. Це краса і можливість побути з собою наодинці, зі своїми думками, своїм внутрішнім світом.

Що найважливіше у підготовці до гір?

Ірина Галай: Насамперед — якісна фізична підготовка. Це має бути м'язова витривалість, добре розроблене дихання, мені в цьому, наприклад, допомагає бокс. Треба добре розуміти себе, відчувати своє тіло. І внутрішній стан людини важливий — якщо ти віриш, що зможеш, ти зможеш усе. Гори відкрили мені, наскільки наше тіло досконало влаштоване, і як багато прихованих ресурсів у ньому. Треба тільки вміти з ним правильно поводитися.

Тетяна Яловчак: Важлива фізична підготовка і так само важливий внутрішній, психічний стан людини. Гори люблять, коли їх поважають, приходять у гості, а не підкорюють. Потрібна витривалість, як тілесна, так і моральна. Допомагає біг, плавання — те, що розвиває м'язи і дихальну систему. Я не люблю бігати, але перед Еверестом багато ходила пішки з додатковою вагою у рюкзаку. Важливо бути уважним до себе, тверезо оцінювати і розраховувати власні сили.

1.4

Історія ваших змагань на шляху до Евересту вже стала легендою. Чи не спадало на думку піти разом?

Ірина Галай: У мене була така думка, десь уже на середині шляху, під час акліматизації. Схід і захід разом, я навіть продумала цілу концепцію. І гідові розповіла, погодила, шукала Таню, мені сказали, вона в іншому таборів, спустилася вниз. Я її не знайшла, і все склалося, як склалося. В якийсь період на горі я раділа, що Таня йде: раптом я не зійду, передам їй знання, можливо, щось потрібне з речей, і вона зійде, українка. Зараз ми бачимося, спілкуємося на конференціях.

Тетяна Яловчак: Це було б здорово, але ми майже не спілкувалися на горі, я йшла з командою, Іра — зі своїм гідом. І ми якось майже не перетиналися. Палатки стоять на схилі, ти майже весь час сидиш у своїй, бо холодно, або робиш виходи зі своєю групою. Пам'ятаю нашу першу зустріч: Іра була геть легко вдягнена, я аж захвилювалася за неї, порадила вдягнутися тепліше. Я вважаю, головне, що ми обидві зійшли і спустилися вдало. Зараз бачимося на профільних конференціях, спілкуємося.

А як ви ставитеся до конкуренції у житті?

Ірина Галай: Я люблю конкуренцію, мені подобається змагатися, це додає яскравості до життя. Думаю, для жінок це важлива річ, і вона нам притаманна. Нам — це і жінкам, і українкам.

Тетяна Яловчак: Роби належне і роби це вчасно. Мені подобається робити задумане одразу, не відкладаючи. Тоді просто є результат і відпадає питання конкуренції. Бо у житті вона існує постійно, звичайно.

2.1

Як змінилося ваше життя після Евересту? Як позначилася популярність?

Ірина Галай: Я стала сентиментальнішою, за період перебування в таборі для акліматизації мала досить часу, щоб подумати. Тепер я значно більше спілкуюся з мамою, почала постійно їздити з нею на відпочинок улітку, щоб побути разом. Почала більше дорожити родиною. Взагалі, завдяки горам я зустріла багато нових друзів, таких самих, як і я: енергійних, непосидючих, людей світу.

Виступи з незвички спершу виснажували, але я швидко пристосувалася. Мені подобається пропагувати спорт, активний спосіб життя. Хочу, щоб українці більше подорожували, не тільки в ол-інклюзив, але дивилися світ і привозили додому найкраще, що вони бачать, змінювали країну.

Тетяна Яловчак: Коли у Києві мені довелося починати все спочатку, я сказала собі: 34 — це другі 17, і пішла на Еверест. А потім виконала програму “7 найвищих вершин”. І я це змогла. За цей час я набула величезного нового досвіду і зустріла надзвичайних людей. У моєму житті змінилося все, зараз я виступаю як мотиваційний спікер, працюю з тисячними аудиторіями, хоча раніше виступити перед десятком людей мені було страшно. Залюбки приїжджаю у школи-інтернати. Цим дітям, як нікому, важливо вірити у свою цінність, у те, що вони можуть досягнути поставленої мети. Зараз для мене найважливіше — допомагати людям розкривати свій потенціал.Я вважаю, що ми, українці — дуже талановиті, і ми маємо цінувати це і проявляти.

Постійно випробовувати себе — навіщо?

Ірина Галай: Я така людина, в якій поєднується дуже багато різного. Мені подобається розширювати межі своїх можливостей, покидати зону свого комфорту. І ще я дуже люблю пізнавати нове. Напевно, це і є ота адреналінозалежність, але я така.

Тетяна Яловчак: Мені потрібно весь час рухатися вперед, відкривати нові перспективи, розвиватися. Для мене важливо пробувати щось нове, щось вивчати, я так здобула три вищі освіти: економічну, туристичну і психолога. А робота з тілом завжди додає енергію.

1.3

Жінка-альпіністка, яка зійшла на Еверест — як це позначається на особистому житті та вашому розумінні жіночності?

Ірина Галай: Мій молодий чоловік був проти Евересту, казав, що ти себе переоцінюєш. Звісно, я образилася і ми посварилися. Потім я зрозуміла, що він дуже сильно за мене переживав і хотів таким чином відмовити, але це була хибна тактика. Мені не можна такого казати: “ти чогось не зробиш”. Я тоді зроблю це обов'язково. Скажу одразу — ми зараз разом і він дуже підтримує мене у новому сходженні, всюди допомагає. Я навіть жартую часом: це ж набагато небезпечніше, ніж Еверест, а ти мене так туди відправляєш, щось тут не те. Але це жарти, насправді він активно мене тут підтримує.

Про роль жінки мені багато потрібно осмислити. Зараз я живу сама, у мене дуже зручно налаштований побут, я багато працюю, веду активний і дуже наснажений спосіб життя, і мені це подобається. Якби загнати мене у якісь повторювані процеси, у рутину, я була би нещасною. Відчуваю, що мені потрібно заглибитися у себе й осмислити ці та багато інших речей. Я сподіваюся зробити це тоді, коли буду у таборі проходити адаптацію. У горах мені добре думається.

Тетяна Яловчак: Період сходження на Еверест збігся у часі з драматичним періодом у моєму особистому житті. Мій тодішній молодий чоловік залишився у Донецьку, а я переїхала до Києва, ми три роки були разом до того, але коли почалася війна, він не міг покинути свою справу, яку виплекав там, а мені втрачати вже було майже нічого. На Еверест краще йти емоційно спокійним і врівноваженим, а у мене все було навпаки. Але мене підтримував інший близький чоловік, це його слова були: “Ти мені зробила найбільший подарунок у житті тим, що спустилася живою". І зараз ми разом. Із ним я почуваюся захищеною. Для жінки це дуже важливо.

Я завжди була сильною, і залишаюся нею. Але водночас мені подобається бути жіночною, текучою, як вода, йти за чоловіком, бути за його плечем. Я відчуваю це і в горах, і тут, у місті. Мені подобається думати про родину, про материнство. Нещодавно я виступала на конференції, присвяченій репродуктивній медицині, дізналася стільки неподіваних, захоплюючих речей про українські розробки у цій галузі. Можливо, мої нові прокти будуть із цим пов'язані.

2.3

Чого боїться українка, яка піднялася на Еверест і не тільки?

Ірина Галай: Та як і всі звичайні люди — боюся смерті, боюся, що захворіє хтось із близьких. Боюся речей, які не можу контролювати. Той землетрус у Непалі мені показав, які ми беззахисні перед силами природи. Ось ти ходиш, усміхаєшся, а ось — уже лежиш під руїнами.

Тетяна Яловчак: Боюся не за себе — за близьких, щоб у них усе було добре. За маму, за брата хвилююся. Усе інше — можна подолати, людина дуже багато може. Хочу, щоб закінчилася війна.

Ідеальний день вашого життя?

Ірина Галай: Найідеальніший день — це коли я сплю, скільки хочу. Просто прокидаюся вранці, о котрій захочу і де захочу — це для мене ідеальне життя. Ще обов'язково має бути тренування, от буває складний день, важко, але після тренування все минає, я виходжу повна енергії. Люблю кіно, фільми жахів і арт-хаус. У мене кілька надійних друзів, які теж це люблять, і ми ходимо разом по кінотеатрах. І люблю просто бути вдома, читати книги. Зараз це про альпінізм. А так — усе підряд. Особливо люблю трилери, надто у горах — вони чудово відволікають.

Тетяна Яловчак: Мій ідеальний день — це той, який провела з моїми близькими, дорогими мені людьми. Разом — ми сила, пригадую, як у дитинстві ми всією родиною приїздили до бабусі в Крим, збиралися за одним столом, спілкувалися про все на світі. Люблю затишок, красиві речі, смачну їжу, залюбки готую — я ж іще й дипломований кулінар і професійний сомельє. Люблю читати і багато цьому приділяю уваги. Мені подобаються книжки, які поєднують динамічний сюжет із цікавими філософськими ідеями, щоб можна було зупинитися, поміркувати. У горах це особливо класно, коли цілими днями у наметі, наодинці з собою, маєш час.

1.2

Які найближчі плани на мабутнє?

Ірина Галай: Здійснити безкисневе сходження на Лхотце, 8516 м. Безкисневе сходження означає, що я буду довше адаптуватися і повільніше рухатимуся. Ту відстань, яку проходила з киснем за 1 годину, без кисню ітиму за 3-4. Про це я задумалася вже давно, люблю себе випробовувати, але під час сходження на Еверест не могла так ризикувати, на кону була першість. Але вершину Лхотце я помітила ще тоді, вона мені видалася такою гарною: рівна, довга, якась енергетично приваблива. Тож коли дізналася, що хлопці з ідуть на Еверест і Лхотце, одразу захотіла приєднатися.

Тетяна Яловчак: Мені зараз хочеться чогось плавного, повільного. Але ж я не можу зупинитися, внутрішня енергія постійно підштовхує рухатися вперед. Перепливти Босфор, наприклад. Братиму участь у щорічному запливі через Босфор улітку. Це міжнародна спортивна подія, її проводить турецький Олімпійський комітет під девізом “Спорт для всіх!”. У Стамбулі протоку перекривають для судноплавства і сотні учасників пливуть із одного берега на інший, з Азії в Європу. Мій особистий виклик полягає у подоланні страху: я боюся відкритої води, почуваюся там незатишно, тому зараз працюю з тренером у басейні, тренуюся навіть у відрядженнях.

А ще хотіла би взяти участь у проекті “Танці з зірками”, навчитися правильно красиво танцювати — це моя мрія з дитинства.

4

Поки верстався текст:

20 травня 2018 року Ірина Галай сповістила про результат експедиції безкисневого сходження на Лхотце на своїй фейсбук-сторінці. Погода зіпсувалася й Ірі довелося провести ще один день на висоті 7100 м. До них підійшов Рустем Аміров, російський альпініст, який теж виконував безкисневе сходження на Лхотце. На жаль, шерпи повелися дуже некоректно, особливо з Рустемом, який опинився на ніч простонеба. Іра прихистила його у своєму наметі, поїла гарячим чаєм, на ранок він спустився у табір 3, але, на жаль, Рустема це не врятувало. Він помер у таборі через загострення так званої “гірської хвороби”. Ірина піднялася на висоту 8300 і спустилася з наміром повторити спробу, адже почувалася цілком добре. Однак непальська сторона заборонила сходження через складні погодні умови.

Команда Другой.тревел глибоко співчуває родині Рустема Амірова. Ми щиро підтримуємо Ірину Галай, яка зробила все можливе зі совго боку, бажаємо Ірі швидкого відновлення і легких вершин!

Путешествия – везде, даже в Вашем почтовом ящике!

Подпишитесь на нашу рассылку