Американський легкоатлет Луї Замперіні згадував відкриття Олімпіади 1936 року в Берліні: «Кажуть, випустили 25 тисяч голубів. Небо аж потемніло від них. Голуби кружляли над головами, а потім гримнув гарматний постріл. І це просто сполохало їх. У нас були солом’яні капелюхи — пласкі такі — було чути як по них цокає: „цок-цок“. А жінок й зовсім шкода, бо їм падало просто на волосся. Це була суцільна маса того самого… І, скажу вам, це було дуже смішно».
Менш за все Адольф Гітлер волів, щоб нацистська Олімпіада виглядала смішною. Голубів ще можна було пережити. Та на цих іграх трапилося те, чого пропаганда пережити не змогла. Головне приниження чекало не в небі, а на біговій доріжці.
Нацисти сміялися над «расово неповноцінними» суперниками
Олімпійські ігри мали пройти в Берліні ще 1916 року, проте через Першу світову війну їх скасували. Міжнародний Олімпійський комітет у 1931 році знову довірив Німеччині право провести ігри 1936-го. Гітлер ще у 1932 році називав Олімпіаду «змовою проти арійської раси з боку масонів та євреїв». Нацистські журналісти зневажливо висловлювалися щодо змагань із «ворожими» націями та «расово неповноцінними» спортсменами.
Ставши канцлером у 1933-му, він свою думку не змінив. Але міністр пропаганди Йозеф Геббельс та президент Олімпійського комітету Німеччини Теодор Левальд переконували: це шанс створити ілюзію пацифізму і довести перевагу «арійської» сили. До травня 1933 року Гітлер погодився. Будівництво одного лише стадіону обійшлося в 77 мільйонів марок. Архітектор Вернер Марх створив комплекс у стилі, що нагадував давньогрецькі храми й Колізей.
Карл Дім запропонував відродити естафету олімпійського вогню. Три тисячі бігунів протягом 12 днів пронесли смолоскип від Греції до Берліна. Маршрут проходив територіями, які входили у сферу інтересів Німеччини.
Світова спільнота розділилася. Частина спортсменів відмовилася від участі на знак протесту. Протест посилився після Нюрнберзьких расових законів 1935 року. Радянський Союз теж виступав проти Берліна, лобіюючи Барселону. Німці тимчасово стишили переслідування євреїв, прибрали гасла й антисемітські статті. Арештували близько 800 представників ромів і синті.
У німецькій збірній провели расові чистки. Фехтувальницю Хелен Майєр, яку називали «Білявою Хе» й еталоном арійської краси, виключили через єврейське походження батька. Пізніше її показово повернули як виняток.
Президент США Франклін Рузвельт не фінансував поїздку команди. Рішення ухвалив Американський олімпійський комітет на чолі з Евері Брендеджем, який заявив, що не бачив дискримінації. Американська збірна вирушила на пароплаві в дешевих каютах III класу. Більшість не мала пристойної форми та взуття. Жодна держава офіційно не бойкотувала ігри.
Між самогубством і геніальним маркетингом
Олімпіада стала шансом для братів Рудольфа й Адольфа Дасслерів — власників Gebrüder Dassler Schuhfabrik. Після 1933 року вони вступили в НСДАП. Напередодні ігор фірма отримала замовлення для німецької збірної.
Дізнавшись про прибуття американців, Аді Дасслер запропонував 22-річному Джессі Оуенсу свої найкращі шиповки. Одну пару, надзвичайно легку, з особливим розташуванням шипів, зшили за одну ніч. Після цього американець міг змагатися на рівних.
На другий день перемогли три німецькі атлети. Гітлер запросив їх до урядової ложі. Голова МОК натякнув, що треба вітати всіх або нікого. Фюрер обрав друге. Наступного дня в бігу на 100 метрів найшвидшим став Оуенс.
4 серпня Оуенс переміг у стрибках у довжину улюбленця Гітлера Лутца Лонга й встановив олімпійський рекорд. 5 серпня виграв 200 метрів. Геббельс записав у щоденнику: «Ми, німці, здобули одну золоту медаль, а американці три, з них дві — негри. Це ганьба». 9 серпня в естафеті 4×100 метрів команда США з Оуенсом поставила світовий рекорд.
Перед естафетою єврейських спортсменів Марті Глікмана та Сема Столлера замінили на Оуенса й Ральфа Меткалфа. Нацистська преса намагалася применшити успіх. Геббельс наказав вимкнути камеру, коли Оуенс обганяв німця. Прості глядачі сприймали виступи з захватом.
Дослідники сперечаються, чим був продиктований вчинок члена НСДАП Адольфа Дасслера. Швидше геніальний маркетинговий хід. Якщо лідер американської збірної виграє в його взутті, компанія отримає світове визнання. Від покарання врятувало те, що Оуенс виступав як студент і не мав статусу професіонала.
Німецька команда виграла медальний залік із 89 медалями, з них 33 золотих. США здобули 56 медалей, з них 24 золотих. 14 із цих медалей, зокрема 8 золотих, здобули афроамериканці. Геббельс пояснював: «Люди, чиї предки прийшли з джунглів, примітивні і фізично сильніші за цивілізованих білих».
У Берліні, Потсдамі, Лейпцигу та Гамбурзі створили 25 громадських телекабачків. Телеаудиторія перевищила 150 тисяч глядачів. Радіорепортаж слухали понад сорок країн. На ігри приїхали близько 4 мільйонів уболівальників. Лені Ріфеншталь зняла фільм «Олімпія», який став частиною пропаганди.
П’єр де Кубертен відродив Олімпійські ігри як символ миру. Гітлер використав їх, щоб приспати пильність. За три роки, 1 вересня 1939-го, Німеччина напала на Польщу.
Джессі Оуенс, повернувшись у США, зіткнувся з дискримінацією. Рузвельт не прийняв переможців у Білому домі. Оуенс заявив: «Гітлер мене не образив. Рузвельт — ось хто мене образив». Пізніше його заслуги оцінили. У 1976 році президент Джеральд Форд нагородив його Медаллю Свободи. Помер Оуенс у 1980 році.
Адольф Дасслер після війни уникнув суворого покарання. Історія з Оуенсом стала аргументом під час денацифікації. У 1948 році брати розділили бізнес: Рудольф заснував Puma, Адольф — Adidas.
На Олімпіаді 1936 року змагалися 4066 атлетів із 49 країн. Стадіон вмістив 100 тисяч глядачів. Встановили 33 світові рекорди. Вперше широко використали телебачення й провели естафету олімпійського вогню.
