Залежність Росії від Китаю посилюється
Китай фактично перетворив Росію на молодшого партнера і прораховує сценарії зміни влади в Кремлі. Чотири роки повномасштабної війни та економічної ізоляції поставили Володимира Путіна у становище прохача, а не рівноправного союзника. Сі Цзіньпін, який раніше дивився на Путіна як на зразок, тепер фактично керує ним.
Путін прибув до Пекіна 19–20 травня 2026 року — за день після візиту президента США Дональда Трампа. Зустріч завершилася без прориву. Росія прагнула угоди про газопровід «Сила Сибіру-2», проте Китай її не підписав і продовжує затягувати рішення. Лідери обмежилися понад 20 другорядними угодами в торгівлі та технологіях.
Асиметрія очевидна: Росія залежить від Китаю в постачанні технологій, автомобілів, чіпів, оптоволоконних кабелів і мереж 5G. Натомість Москва не може запропонувати Пекіну нічого суттєвого в технологічній чи фінансовій сферах. Росія також не реагувала на появу китайських військових у Таджикистані.
Китай зберігає ілюзію рівності, але вибудовує залежність Москви. Пекін надає фінансове та дипломатичне прикриття, уникаючи прямих поставок летальної зброї, щоб не зіпсувати відносини із Заходом. За такої схеми Китай отримує дешеві ресурси та геополітичний буфер без серйозних ризиків.
Кремль усвідомлює глибину залежності. Росія намагається зміцнювати зв’язки з Індією та В’єтнамом — країнами, які мають складні стосунки з Китаєм. Це свідчить про пошук альтернатив, однак реальних важелів у Москви лишилося обмаль.
Розрахунок Пекіна прагматичний: Китаю вигідна функціональна, залежна, але контрольована Росія — не переможна, не та, що розпалася, і не та, що вдається до ядерної агресії. Джерело зазначає, що Китай уже враховує різні сценарії розвитку ситуації в Росії, включно зі зміною влади, і готується до них заздалегідь.
